Колись жили собі ластівки. Жили в Україні. Любили свою рідну землю.Та починає холоднішати.Пташкам треба летіти у вирій. Вони дуже не хотіли, але повинні були. Полетіли...Через просторі луки, широкі поля, безмежні моря. Довго летіли пташки і все ж таки прилетіли для них незнайомі і чужі землі. Ходять по доріжках і згадують свої землі.Вони зовсім не такі. Вдома вони почували себе комфортно й вільно, а тут скрутно.І їм здавалось, що вони тут чужі й зайві, непотрібні нікому.
Якось вже пережили ті три місяці з гаком і відправились додому. Пташки були дуже радісні як ніколи. Вони знову побачили луки,поля і моря. І... прилетіли! Їхнім радощам не було грані. Таке рідко побачиш. Вони літали співали й навіть підтанцьовували!!!
Завжди приємно потрапляти додому. Тебе усі чекають. І так само неприємно бути на чужині,як непотріб....
Шануйте свою землю і любіть її!!