Я завжди любила осінь. Щось в неї є таке: привабливе, таємниче, монотонне. Це пора, коли все живе віддає силу землі, все живе готується до глибокого сну. І здавалося б, на мить все завмирає: пожовклий листочок, який ось-ось відчує смак землі, пташечка, яка останній раз із сумом споглядає цю красу та готується до інших країв.Та це лише мить, незабаром все набуває свого шаленого ритму, адже йдуть останні приготування до зими.