Коли тебе закутує зелена лісова ковдра у свої мякі обійми,коли ти один серед співу пташок,серед замріяних дерев,що лиш похитуються від легенького вітру,коли ти наодинці з природою,то лише у такі моменти ти розумієш,що життя прекрасне.Підніми свій погляд вгору!Посміхнися цьому промінню,що грається поряд з тобою.Прислухайся до цієї музики природи.До її особливого звучання.До її трепету.До її веселих і спокійних водночас нот.Коли ти наодинці з природою-ти її частина,а вона-твоє життя.